Роль ландшафту у духовности

Культурный ландшафт и основные принципы его территориальной организации

Культурный ландшафт— сознательно измененный обще­ством природный ландшафт, где постоянно поддерживаемая хо­зяйственная деятельность приведена в соответствие с природным потенциалом ландшафта и может способствовать даже уве­личению этого потенциала (Кочуров). Специфической особенностью культурного ландшафта является присутствие в нем элементов материальной культуры общества. Культурный ландшафт рассматривается как органическое соединение мате­риальной и духовной культуры. Бескультурный ландшафт (акультурный) — это, как правило, следствие духовной деграда­ции жизни людей.

Некоторые географические принципы организации террито­рии культурного ландшафта (по А.Г. Исаченко):

1. Культурный ландшафт не должен быть однообразным, т.е. не только одни пашни.

2. Не должно быть антропогенных пустошей, заброшенных карьеров и других неудобных земель. Подлежит рекультивации.

3. Из всех видов использования земель предпочтение отдать зеленому покрову, особенно древесным насаждениям.

4. В некоторых ландшафтах необходимо поддерживать есте­ственные биоценозы, т.к. естественные ценозы лучше усваивают солнечную энергию и воду, чем культурные.

5. Обязательно в территориальной организации ландшафта должны быть ООПТ. Высшая категория земель этого типа — за­поведники, причем на значительной территории, чтобы охваты­вать как можно больше типов ландшафтов.

6. Планировочная структура культурного ландшафта должна сопровождаться его внешним благоустройством. Должны улуч­шаться эстетические качества ландшафта.

7. Важнейшим условием организации территории ландшаф­та является учет горизонтальных связей между его морфологи­ческими подразделениями. Так, взаимное расположение промышленных предприятий, жилых кварталов, зеленых зон, водоемов должно согласовываться с преобладающими направ­лениями ветра, а также поверхностного и подземного стока.

8. Рациональное размещение угодий и правильный режим их использования необходимо сочетать с мерами по повышению их потенциала путем различных мелиорации.

Культурный ландшафт — понятие многоплановое и довольно сложное. Помимо его научной трактовки, как сознательно измененного обществом природного ландшафта, где хозяйственная деятельность приведена в соответствии с природным потенциа­лом ландшафта и может способствовать даже увеличению этого потенциала, есть философские, социологические и прочие гума­нитарные исследования и даже замена словами «пейзаж», «про­странство», «территория», «местность», «место» и др.

Географ Г.А. Исаченко определяет в связи с понятием «культурный ландшафт» 4 узла, вокруг которых развернулись дискуссии.

1. Соотношение природной и культурной составляющих в культурном ландшафте. Автор выделил в ряде работ сле­дующие подходы (Г.А. Исаченко, 2003):

роль природных факторов в формировании культурного ландшафта сведена к фону, пейзажу, то есть внешней состав­ляющей ландшафта (Туровский, 1998 и др.).

В.Н. Калуцков (2000) представляет, что природный ланд­шафт — это такая же составная часть культурного ландшафта, как и, например, местная языковая система и местное сообщест­во.

В работах Ю.А. Веденина и его коллег по Российскому НИИ культурного и природного наследия, наряду с признанием вклада природных процессов, явно акцентируется роль интел­лектуальной и духовной деятельности в формировании культур­ных ландшафтов (Веденин, 1997 и др.). Ю.А. Веденин и М.Е. Кулешова (2001) включают в культурный ландшафт, наряду с топонимами, архивные и библиографиче­ские источники, а также разнообразные предметы, указывающие на связь ландшафта с историческими событиями.

2. Категория смысла в культурном ландшафте. Так, В.Л. Каганский (2001) считает культурным ландшафтом всякое земное пространство, которое определенная группа людей ос­воила утилитарно, семантически и символически. Действитель­но, человек, обживая некоторую территорию (пространство), осмысляет» ее, наделяя системой местных географических на­званий, символикой, местным фольклором и т.п. При этом не всегда смыслы, придаваемые разным местам (ландшафтам),имеют сугубо позитивный характер.

3. Существование нематериальной (духовной) состав­ляющей у культурных ландшафтов. Представители гумани­тарной географии, не говоря уже о «чистых» гуманитариях (фи­лологах, историках, этнографах и др.), как правило, уделяют особое внимание рассмотрению духовных начал местности (genicus loci). Духовность ландшафта служит важнейшим объектом изучения в так называемой сакральной географии.

Трудно отрицать существование духа (а также души) у большинства обжитых человеком ландшафтов. Однако вопрос, можно ли изучать эту сторону культурных ландшафтов метода­ми «традиционной» науки, остается открытым. Несомненно, что дух местности — порождение определенного исторического пе­риода и культуры конкретного сообщества людей; поэтому он не всегда воспринимается вне этой культуры. Так, русская нацио­нальная святыня — ландшафт окрестностей сел Михайловского и Тригорского на Псковщине — едва ли будет духовно воспринят иностранцем, для которого Пушкин — ничего не значащее имя. Можно утверждать, что «духовная нагрузка» ландшафта харак­теризует его определенное состояние на фоне более стабильных во времени (как правило, природных) составляющих (Г.А. Иса­ченко, 2003).

4.Иерархия культурных ландшафтов. Среди большого потока текстов о культурных ландшафтах очень мало работ, где рассматривались бы культурные ландшафты конкретной терри­тории в их пространственной иерархии. Как правило, любая по­пытка картографирования сложных территориальных комплек­сов (к которым, без сомнения, относятся и культурные ландшафты) приводит к необходимости установления иерархии последних. Едва ли целесообразно механическое перенесение всего аппарата классического ландшафтоведения (включая де­тально разработанную морфологию ландшафта) в исследование культурных ландшафтов. На этом пути можно зайти далеко, на­зывая, например, помойку во дворе многоэтажного дома «эле­ментарным культурным ландшафтом» (кто возразит, что это своего рода отражение культуры дома в целом?), а городскую свалку — «культурным урочищем». Догматические подходы опасны в любом исследовании, однако невозможно отрицать, что культурные ландшафты разноуровенны (разномасштабны), а многие из них, по сути дела, «вложены» друг в друга. Представ­ляется, что при изучении их иерархии, а также пространствен­ных границ и взаимных переходов плодотворно понятие природно-культурный комплекс (или природно-культурный террито­риальный комплекс), уже используемое рядом авторов.

В целом же Г.А. Исаченко констатирует, что современное понятие «культурный ландшафт» развивается в двух основных направлениях. Одно из них находится в русле классического ландшафтоведения.. Здесь акцент делается на термине «ланд­шафт», и культурный ландшафт рассматривается как «двуеди­ный» комплекс, где действуют как природные (спонтанные) процессы, так и процессы, инициированные человеческой дея­тельностью (в том числе управляемые или контролируемые че­ловеком). К понимаемому таким образом культурному ланд­шафту применимы методы динамического ландшафтоведения, то есть можно исследовать его структуру и функционирование с соответствующими потоками вещества, энергии и информации, а также картографировать в разных масштабах. При этом необ­ходимо учитывать, что не все привнесенные человеком особен­ности культурного ландшафта объяснимы с рационалистической точки зрения; здесь часто присутствует «иррациональные» эле­менты (например, сакрального характера), которые можно по­нять только в рамках определенной культуры.

С этих позиций понятие «культурный ландшафт» предпочтительнее термина «антропогенный ландшафт», имеющего ши­рокое хождение в географии, главным образом благодаря рабо­там Ф.Н. Милькова. Кроме того, второй термин неудачен по его прямому смыслу («ландшафт, сделанный человеком») — на что уже не раз указывалось в географической литературе (Г.А. Исаченко).

Второе направление можно обозначить как междисципли­нарное. Здесь культурный ландшафт, исследуемый с участием представителей гуманитарных дисциплин (а нередко — только «гуманитариями»), давно уже «оторвался» от ландшафта, а не­редко — и от территории. — Явный акцент в таком изучении дела­ется на термине «культура», причем изучаются в основном «по­рождения» людей, населяющих (населявших) конкретные ландшафты — от древних рун и саг до политических предпочтений. Речь идет, скорее, о прочтении ландшафтов и их образов (в самом широком смысле) средствами гуманитарных наук. Эти средства довольно многообразны и дают интересные результаты, но нельзя забывать, что любое «прочтение» ландшафта конкрет­ным исследователем неизбежно несет на себе отпечаток соот­ветствующих социокультурных установок.

Классификации культурных ландшафтов также различны, как различны подходы к ним.

Могут быть культурные ландшафты городов, сельских посе­лений, обширных равнин и горных территорий, степных про­странств и таежных лесов, изучать можно культурные ландшаф­ты монастырей и казачьих поселений, ландшафты бывших помещичьих усадеб и парков.

Источник статьи: http://lektsia.com/1x5a9c.html

Роль ланшафту в становленні духовності українського народу
план-конспект урока по географии (10 класс) на тему

Методична розробка уроку ( 10 клас, профільний рівень)

Скачать:

Вложение	Размер
plan_uroku_rozrobka.doc	63.5 КБ

Предварительный просмотр:

РОЛЬ ЛАНДШАФТУ В СТАНОВЛЕННІ ДУХОВНОСТІ НАРОДУ УКРАЇНИ» ( СЛАЙД №1)

Мета уроку: узагальнити знання учнів про ландшафти, їхню естетичну й

поглибити поняття «духовність», з’ясувати

роль ландшафтів в становленні духовності народу України;

розвивати естетичні смаки учнів, прищеплювати любов до

рідного краю, виховувати гордість за культурне надбання

українського народу. ( СЛАЙД №2)

Тип уроку: захист проекту, творча робота

Обладнання: фізична карта України, політична карта світу, мультимедійний проектор

Епітет до уроку: Ой земле, рідна! Боляче душі

За ту збіднілу фауну і флору.

І сором за душевних тих сліпців,

Що нівечать безцінну твою вроду.

Сліпців, котрі невтямили азів,

Що справжнє щастя – в килимах із квітів …

Хід урокуОрганізаційний момент (оголошення теми , мети уроку)

ІІ. Актуалізація опорних знань.

1.Що таке ланлшафт?

2. Як в історичному часі змінювалося відношення до приподи?

3.Які типи ландшафтів Ви знаєте?

4.Що таке ноосфера?

5.Чому людину називають творцем ноосфери?

6.Що таке духовність?

7. Ральфа Емерсона Уолдо є такі прекрасні слова:

«Коли природі потрібно щось створити, вона народжує генія, який зробить це за неї».

Як Ви розумієте цей вислів?

ІІІ. Мотивація навчання

Вчитель: Природа – вічне джерело людської творчості, натхнення, мислення. Краса природи – найчарівніша і наймогутніша сила. Світ природи має таку владу над людиною, як ніщо інше. Він наділяє силою і здоров’ям, дарує мрії і надії, натхнення, підносить душу людини. З давньої давнини людина знаходиться під впливом навколишнього природного середовища. Вплив природи ми бачимо в яскравих барвах одягу, побуту, в обрядах та народній творчості. Географія – це, як раз, така наука, яка розширює ваш світогляд і знайома з ландшафтами різних частин світу, України та рідного краю.

Україна велика за площею держава, тому на її просторах зустрічаються різні типи ландшафтів але всі вони прекрасні, неповторні. Всі вони вплинули на духовність нашого народу. Ми з вами мешканці міста, але й на нас природа має дуже великий вплив. Згадайте ваше тяжіння до екскурсій у природу. Згадайте яке почуття виникає у вас десь за містом!

Міські ландшафти теж привабливі, але вони штучні. І тільки в природньому середовищі ми почуваємо себе розкуто і натхненно.

Гадаю, що в декого з вас у дитинстві була іграшка-калейдоскоп. Обертаючи цю трубочку, ви розглядали фантастичні візерунки і захоплювалися різноманіттю кольорів обрисів. Ці малюнки ніколи не повторювалися! Природа нагадує цей калейдоскоп.(презентація «Калейдоскопу», https://www.youtube.com/watch?v=zLWVFYdo5pI ) Але вона жива! У ваших руках майбутнє всієї Землі. Збережіть цю красу для нащадків, тому що виправити скоєне не завжди можливо.

Ми повинні провести дослідження і знайти відповідь на питання : Як залежить духовність між української нації від природних ландшафтів?

ІІ Осмислення. Ви отримали випереджаюче завдання і поділилися на групи. Представлення груп ( СЛАЙД №4,5,6)

1група . Мальовничі ландшафти Карпат. ( презентує ландшафти Карпат, презентація І)

Н едаремно гори називають “престолами природи”, “церквою природи” . З природних ландшафтів, лише гірські мають надзвичайну здатність викликати у людини палітру найвищих і найглибших за силою переживання почуттів: радість, захоплення, страх, благоговіння, трепет, святість.

2група. Зачаровані краєвиди Полісся. (презентація крвєвидів Полісся, презентація №1 )

Вчитель: Українська письменниця Ольга Кобилянська (1863 – 1942) описує в своєму оповіданні “Лісова мати” історію Дакії, яка разом із сином живе у відлюдному місці в лісі. У її житті центральну роль відіграє як гармонія з природою, так і небезпека, яку природа таїть у собі. В цій місцевості з*являється учитель. Одного вечора він веде з жителями села таку розмову:

1. “ Подивіться сьогодні на місяць”. Всі вони глянули на нього. Це був повний місяць, небо чисте, зорі сріблясті і вчитель сказав: “А тепер мовчіть і всі слухайте!”. Всі замовчали. “Ви це чуєте” запитав він, після того як всі люди хвильку часу сиділи із затриманим диханням і не чули нічого особливого.
2. “ Що ви чуєте?” запитав він раптом.
3. “ Нічого”.
4. Крізь його постать промайнуло зворушення.
5. “ Нічого?” запитав учитель і його вуста сумно здригнулись. (відео «Шум лісу)
6. “ Ліс шумить, послухайте ж, він шумить, говорить, живе і витає в собі…він є як ми, як я, ти чи інші, він живе! – ми є одне ціле…слухайте і дивіться. Своїми очима…своєю душею”. Тут люди злякались, вони слухали і дивувались. Чого вони цього раніше не чули?

Ліс виховує спостережливісь, мрійливість, обережність.

3 група. Безкраї степові ландшафти. ( презентація степових ландшафтів І)

Вчитель: І сотворив Бог небо голубе, родючу землю і зелені трави,
Дніпрові води й жито золоте, і райських птиць,
що звуться солов’ями.
Людей чудових тут він оселив, і дав їм мову, що в душі співає.
І вільний дух в серця їм поселив. І рай назвав цей —
Українським степом.
Степ виховує волю, свободу. ( До нас звернулися учні 8-А класу . Що Ви знаєте про людей степу? Хто Вони? ( відеозапис уроку з історії, вчитель Воскобойникова Наталія Вікторівна)

Вчитель: саме степ є колискою козацтва

Вчитель: Зроблено висновки про специфіку української ментальності, детермінованої географічними чинниками (м’яким кліматом, родючими ґрунтами, степовими просторами тощо), для якої є характерними індивідуалізм, працьовитість, схильність до самозаглиблення, поцінування життя і т.д., а також виділено локальні етнопсихологічні відміни – психіка «верховинця», «людини лісу», «сина степу» .

( узагальнює виступи учнів, оцінює їхню якість та якість дискусії в цілому.)

Давайте сформуємо основні характеристики українських ландшафтів :

Яскраві, чаруючи, безкраї, мальовничі, різнобарвні, лагідні ( СЛАЙД №7)

Давайте сформуємо основні характеристики української нації :

Щирі, доброзичливі, красиві, співучі, поетичні, роботящі ( ( СЛАЙД №8)

Можемо сміливо поставити знак рівняння.

Висновок: Природа – ненька, яка виховує своїх діточок.

Вчитель : (на фоні презентаці « Самі красиві місця Світу, https://www.youtube.com/watch?v=9njkmbBTznY )Розмаїття живих кольорів.. Досліди підтверджують той факт, що кольори та їх поєднання впливають на процеси в організмі людини: діяльність центральної та вегетативної нервових систем; увагу та сприйняття навколишнього середовища; запам’ятовування тощо. Вітчизняні та зарубіжні вчені приділяють значну увагу дослідженню впливу кольорів на психіку людини .

Природна кольоротерапія регулює вібрації тіла людини на таку частоту, яка дає їй здоров’я, гармонію. Колір має силу, вагу, він необхідний для душі, як повітря для тіла. Зелені газони біля офіційних установ можливо втомлюють зір одноманітністю, не вистачає барвів, які лікують, зближують, відміняють напруженість і офіційність. А відсутність не тільки квітів, а й зеленої трави біля житлових будинків робить буденність сірою та похмурою.

Ви отримали вислови видатних особистостей про вплив ландшафту на духовність. Поясніть їх .

Учень: В. Гетьман на підставі аналізу літературних джерел з археології, етнографії, історії, природознавства дотримується думки, що нація формується, насамперед, через духовне та практичне освоєння природи, що особистість від батьківської землі отримує живильні соки, наснагу до творчості, інтуїтивні імпульси для духовних пошуків. Заповідний ландшафт порівнюється з місцем церкви у спасінні людських душ, його високий виховний потенціал, естетика виховує, вражає

Учень: Ф. Достоєвський говорив, що краса врятує світ. Підтвердженням цьому є незаймана краса земної природи, яка впливає і буде впливати в подальшому на нашу релігію, філософію, мистецтво, науку і визначатиме матеріальний і духовний розвиток людства. Крім

духовного, може здійснюватися ще й інтелектуальний «діалог» людини і природи. Помічено: там, де знаходяться і ще збереглися найбільш цінні природні місцевості, своєрідна духовна атмосфера, в якій людина найбільш гостро відчуває естетичну досконалість живої природи і своє єднання з нею. Коли милуватися мальовничими ландшафтами, можна відчути на собі всю силу очищення, переконатися, що саме тут вічно співіснують добро, істина і краса.

Учень: Лев Миколайович Гумільов („Географія етноса в історичний період”, „Етногенез і біосфера Землі”) наводив цікавий приклад з історії середньовіччя. Там, де найбільш була збережена природа, там уціліли древні етноси. Їх врятував Дух своєї землі, вони жили у злагоді з природою.

Учень: На думку академіка М. Жулинського, етноцид уже призвів й до морально-етичної кризи, кризи стосунків людини й природи. Очевидно, що наше ставлення до іншого живого світу – світу рослин, тварин, – моральний тест на людяність, на здатність ідентифікувати навколишній світ як священну територію

Учень: М. Жулинський та В. Гетьман доводять необхідність культивації національних природного та історико-культурного ландшафтів України, щоб не потрапити в уніфікаційну пастку глобалізації. З природничого погляду в основу глибокого патріотизму нації, її великої любові до своєї країни мусимо класти тиху і невинну чарівність розкішної української природи

Учень: екофілософ Родерік Неш в своїй книзі ”Дика природа і американський розум” пише, як американці XIX ст., не маючи порівняно з Європою іншого предмета гордості (культурні традиції, багата історія), взяли за основу свого націоналізму винятковість і величність дикої природи на американському континенті. Як вплинула природа американського континенту на американський націоналізм?

Вчитель: Ю.М. Канигін у книзі “Шлях аріїв” робить такий висновок « Якщо духовність вважати “серцем” Всесвіту, що виражає його телеологічні функції, то українській духовності, очевидно, випала доля “генератора” духовного відродження нашої планети, що переживає духовну кризу».

Вчитель: Ми звернулися до наших друзів із Німеччини Лаури та Александра . Як у Німеччині прослідковується вплив ландшафту на духовність народу? Надається слово президенту клубу «Євровимір», Токарь Марії , учениці цього ж класу( демонструється запис відеозустрічі, «Мой фильм 7»)

Вчитель: Ландщафти Німеччини виховують у німців бережливість, стриманність, педантичність.

Вчитель: Барвами Землі, поезією природи дихають безсмертні твори українських митців: Тараса Шевченко, Панаса Мирного, Лесі Українки та інших. На сьогодні Ви готували підбірку таких творів.. ( групи демонструють твори поетів, письменників, художників, музикантів, що відображають природу)

І група: (Мальовничі Карпати”, презентація ІІ)

Вчитель: Карпати надихають горян взятися за різець чи голку, ткацький човник чи глиняний круг, щоб відтрорити неповторність карпатського краю. В Українських Карпатах збереглася унікальна культурна спадщина та традиції українського народу. Карпати де живе майже 18 млн. чоловік вже 5 років знаходяться під охроною, згідно Міжнародного договору по збереженню дивовижних ландшафтів.

ІІ група: (Зачаровавні краєвиди Полісся, презентація ІІ

Вчитель: Внаслідок Аварії на ЧАЕС десятки тисяч гектар лісу зазнало потужного радіактивного забрудненняч. Виникли поняття “Рудий ліс”, “Чорнобильська пуща”.

ІІІ група: (Безкраї степові ландшафти”, презентація ІІ)

Вчитель: Доля степового ландшафту на сьогодні трагічна. Його історична і біосферна роль залишається невищначеною і неусвідомленою.Зона степу перетворена на сільськогосподарський регіон.

Вчитель: Не має жодного народу, який би не створив легенд про природні сили та явища, не має міфів, у яких би природі не відводилася провідна роль.

Вчитель: Якщо взяти український народ, то можна побачити, яку велику роль відігравала і продовжує відігравати природа. Це в першу чергу пов*язано з обрядами та звичаями українського народу, це стосується впливу на культуру нашого народу.

Малярство, архітектура, письменництво – усі вони дихають природними колоритами. Природа – це не просто фон, у якому мешкає сучасна людина, це своєрідний дім, який, як матір, виховує, збагачує матеріально і духовно.

Тілький правильний підхід до природи, розумне використання її багатств, правильне усвідомлення її ролі дає змогу сучасному людству духовно не бідніти і отримувати від неї сили.

Природа – це не просто мальовничий образ поетів чи малярів, це духовна криниця, яка збагатила і продовжує збагачувати не один народ і не одне покоління. То ж памятаймо, що природа потребує уваги і нашої любові. Бо тільки у взаємолюбові виграють всі: і природа, і наша людська душа.

ІV. Удосконалення нових ЗУН

Леонід Сухоруков сказав цікаві слова: «Природа подарувала нам роздум для того, щоб ми все життя розгадували її таємниці» . Зараз, ми спробуємо розгадати одну з таких таємниць:

-А чи правда, що ландшафти (природа) надихала й надихає людину на творчість?

-Чи сприяла природа зростанню духовності народу України?.

Отже, сьогодні на уроці географії ми побачили, що географія, як наука, тісно пов’язана з іншими науками. Переконалися в тому, що для оволодіння географією треба використовувати різноманітні джерела інформації, треба навчитись співставляти факти, робити висновки та узагальнення.

V. Домашнє завдання:

— підготувати твір-есе «Природа в моєму житті»; — повторити параграф 24. ( СЛАЙД №9,10.)

Источник статьи: http://nsportal.ru/shkola/geografiya/library/2016/03/25/rol-lanshaftu-v-stanovlenni-duhovnosti-ukrayinskogo-narodu