Дріжджі
Дріжджі відносяться до групи одноклітинних грибів, які втратили міцеліальну будову, бо середовищами їх проживання стали субстрати рідкої або напіврідкої консистенції, що містять у великій кількості органічні речовини. До групи дріжджових грибів входять 1500 видів, які належать до класів базидіоміцетів і аскоміцетів.
У природі дріжджі широко поширені і мешкають на субстратах, багатих цукрами, харчуючись нектаром квітів, соками рослин, мертвою фитомасой, тощо. Дріжджові гриби можуть жити в грунті та воді, у кишечнику тварин.
Дріжджі — це гриби, які живуть протягом всього або більшої частини життєвого циклу у формі окремих поодиноких клітин. Розміри дріжджових клітин складають в середньому від 3 до 7 мкм в діаметрі, але зустрічаються деякі види, клітини яких можуть досягати 40 мкм. Дріжджові клітини нерухомі і мають овальну форму. Хоча міцелію дріжджі не утворюють, у них зазначаються всі ознаки і властивості грибів. Дріжджові гриби є органотрофними еукаріотами з абсорбційним видом харчування. Ці гриби використовують органічні речовини для отримання вуглецю і необхідної для життєдіяльності енергії. Для дихання дріжджам потрібен кисень, але за відсутності його доступу багато видів факультативних анаеробів дріжджових грибів отримують енергію в результаті бродіння з утворенням спиртів. Бродіння дріжджів призупиняється або припиняється зовсім, якщо кисень починає надходити до зброджуваного субстрату, так як дихання — більш ефективний процес для отримання енергії. Але якщо в живільному середовищі концентрація цукрів дуже велика, то навіть при доступі кисню процеси дихання і бродіння осуществяется одночасно. До умов харчування дріжджові гриби дуже вимогливі. У анаеробному середовищі дріжджі засвоюють тільки глюкозу, тоді як в аеробному вони можуть використовувати як джерела енергії також вуглеводи, жири, ароматичні сполуки, органічні кислоти, спирти.
Ріст і розмноження дріжджів відбувається з величезною швидкістю, провокуючи при цьому характерні зміни в навколишньому середовищі. Так, завдяки процесу спиртового бродіння, дріжджі отримали широке поширення в усьому світі. Вважається, що дріжджі є найдавнішими з рослин, культивованих людиною. Розмноження дріжджів здійснюється брунькуванням (поділом). Можливий і статевий шлях розмноження. Зигота, яка при цьому утворюється, трансформується в «сумку», в якій містяться 4-8 спори. У одноклітинному стані дріжджі здатні здійснювати вегетативне розмноження. Так, можуть брунькуватися спори або зиготи. Поділ дріжджів на групи (класи Ascomycetes або Basidiomycetes) заснован на способах їх статевого розмноження. Існують види дріжджів, що не мають статевого розмноження. Їх вчені включили в клас недосконалих грибів (Fungi Imperfecti, або Deuteromycetes).
Певні види дріжджів здавна використовуються людиною при виготовленні вина, пива, хліба, квасу, при промисловому виробництві спирту, тощо. Деякі види дріжджів застосовують у біотехнології, завдяки їх важливим фізіологічним особливостям. У сучасному виробництві використовуючи дріжджі, отримують харчові добавки, ферменти, ксиліт, очищають воду від забруднення нафтою. Але є і негативні властивості дріжджів. Деякі види дріжджів здатні викликати у людей захворювання, так як є факультативними, або умовно патогенними мікроорганізмами. До таких захворювань належать кандидоз, криптококоз, пітіріаз.
Источник
Дріжджові гриби, будова клітини, розмноження, дихання, ріст та розвиток, значення у природі та для людини
ДРІЖДЖОВІ ГРИБИ — велика група мікроскопічних грибів, у яких міцелій спрощений і легко розпадається на окремі клітини (клас Аскоміцети).
Середовище життя: рідке або дуже висока вологість (через відсутність розвиненого міцелію, дріжджі не можуть поглинати воду в одному місці і транспортувати її в інше).
У природних умовах дріжджі живуть на поверхні плодів і листків, нектарі квіток тощо, місцях багатих на цукри.
Найбільш відомі представники: цукрові, або пекарські, дріжджі; пивні дріжджі (існують тільки в культурі вирощування), винні дріжджі (зустрічаються в природі на різних соковитих плодах).
Будова клітини дріжджового гриба.
Дріжджовий гриб – це одноклітинний організм.
Клітини мають кулясту або овальну форму, на відміну від більшості грибів, вони не утворюють грибних ниток.
Клітина дріжджів має характерну для грибів будову — це еукаріотичні клітини, вкриті клітинною оболонкою і позбавлені хлоропластів.
Переважають одноядерні клітини, у клітинній оболонці відсутній хітин.
Розмноження: нестатеве (брунькування, поділ клітини).
На дорослій клітині з’являється випин (брунька), який росте і перетворюється на нову клітину, згодом вона відокремлюється від материнської клітини.
Ріст та розвиток: за сприятливих умов (підвищена температура, достатня кількість цукрів та кисню) дріжджі ростуть та діляться дуже швидко.
Забезпечення енергією:
за наявності кисню дихають, розкладаючи цукри на вуглекислий газ і воду
за відсутності кисню отримують енергію за допомогою бродіння, розкладаючи цукри на вуглекислий газ і спирт
Симбіози між дріжджами та бактеріями: субстанції «чайний гриб» з оцтовокислою бактерією, «рисовий гриб» з молочнокислою бактерією та «молочний гриб» з молочнокислою бактерією виготовляють у Китаї.
У субстанції «чайний гриб» дріжджі у підсолодженому відварі чаю зброджують цукор до спирту, а оцтовокислі бактерії окислюють спирт до органічних кислот і виділяють за межі клітин тонкі ниточки чистої целюлози.
Дріжджові гриби є необхідним компонентом природних систем; у виробничій діяльності людини мають промислове застосування.
ЗНАЧЕННЯ ДРІЖДЖІВ У ПРИРОДІ.
• Сапроторофи розкладають органічні рештки.
ЗНАЧЕННЯ ДРІЖДІВ ДЛЯ ЛЮДИНИ.
Позитивне значення.
• Використовуються в харчовій промисловості (в хлібопеченні, пивоварінні, виробництві спирту).
• Препарати із сухих пивних дріжджів можна придбати в аптеках (пивні дріжджі багаті на вітаміни).
• Певні види дріжджів людина використовує для виготовлення харчових добавок, багатих на білки.
• Дріжджові добавки з кормових дріжджів використовують сільському господарстві як білковий корм для худоби.
• Деякі види дріжджів застосовують для очищення забруднених нафтою водойм.
• Певні культури дріжджів використовують для отримання сучасного недорогого біологічного палива.
• Застосовують у медицині для лікування фурункульозу, авітамінозів тощо.
• Вирощують на мікробіологічних підприємствах для отримання органічних кислот та біологічно активних речовин, кормових добавок для тварин.
• Отримують напій з цінними лікувальними та профілактичними властивостями за допомогою субстанції під назвою «чайний гриб», «рисовий гриб», «молочний гриб».
Негативне значення.
• Дріжджі здатні викликати грибні захворювання людини — мікози.
• Дріжджі роду Кандида (живуть в кишечнику) в разі масового розмноження можуть спричинити захворювання у людей з послабленою імунною систем.
Аеробні (від грец. аер — повітря) – організми, які потребують кисню.
Анаеробні (від грец. частки ан – заперечення та аер — повітря) – організми, які живуть в без кисневому середовищі.
Источник
Дріжджі
Дріжджі відносяться до групи одноклітинних грибів, які втратили міцеліальну будову, бо середовищами їх проживання стали субстрати рідкої або напіврідкої консистенції, що містять у великій кількості органічні речовини. До групи дріжджових грибів входять 1500 видів, які належать до класів базидіоміцетів і аскоміцетів.
У природі дріжджі широко поширені і мешкають на субстратах, багатих цукрами, харчуючись нектаром квітів, соками рослин, мертвою фитомасой, тощо. Дріжджові гриби можуть жити в грунті та воді, у кишечнику тварин.
Дріжджі — це гриби, які живуть протягом всього або більшої частини життєвого циклу у формі окремих поодиноких клітин. Розміри дріжджових клітин складають в середньому від 3 до 7 мкм в діаметрі, але зустрічаються деякі види, клітини яких можуть досягати 40 мкм. Дріжджові клітини нерухомі і мають овальну форму. Хоча міцелію дріжджі не утворюють, у них зазначаються всі ознаки і властивості грибів. Дріжджові гриби є органотрофними еукаріотами з абсорбційним видом харчування. Ці гриби використовують органічні речовини для отримання вуглецю і необхідної для життєдіяльності енергії. Для дихання дріжджам потрібен кисень, але за відсутності його доступу багато видів факультативних анаеробів дріжджових грибів отримують енергію в результаті бродіння з утворенням спиртів. Бродіння дріжджів призупиняється або припиняється зовсім, якщо кисень починає надходити до зброджуваного субстрату, так як дихання — більш ефективний процес для отримання енергії. Але якщо в живільному середовищі концентрація цукрів дуже велика, то навіть при доступі кисню процеси дихання і бродіння осуществяется одночасно. До умов харчування дріжджові гриби дуже вимогливі. У анаеробному середовищі дріжджі засвоюють тільки глюкозу, тоді як в аеробному вони можуть використовувати як джерела енергії також вуглеводи, жири, ароматичні сполуки, органічні кислоти, спирти.
Ріст і розмноження дріжджів відбувається з величезною швидкістю, провокуючи при цьому характерні зміни в навколишньому середовищі. Так, завдяки процесу спиртового бродіння, дріжджі отримали широке поширення в усьому світі. Вважається, що дріжджі є найдавнішими з рослин, культивованих людиною. Розмноження дріжджів здійснюється брунькуванням (поділом). Можливий і статевий шлях розмноження. Зигота, яка при цьому утворюється, трансформується в «сумку», в якій містяться 4-8 спори. У одноклітинному стані дріжджі здатні здійснювати вегетативне розмноження. Так, можуть брунькуватися спори або зиготи. Поділ дріжджів на групи (класи Ascomycetes або Basidiomycetes) заснован на способах їх статевого розмноження. Існують види дріжджів, що не мають статевого розмноження. Їх вчені включили в клас недосконалих грибів (Fungi Imperfecti, або Deuteromycetes).
Певні види дріжджів здавна використовуються людиною при виготовленні вина, пива, хліба, квасу, при промисловому виробництві спирту, тощо. Деякі види дріжджів застосовують у біотехнології, завдяки їх важливим фізіологічним особливостям. У сучасному виробництві використовуючи дріжджі, отримують харчові добавки, ферменти, ксиліт, очищають воду від забруднення нафтою. Але є і негативні властивості дріжджів. Деякі види дріжджів здатні викликати у людей захворювання, так як є факультативними, або умовно патогенними мікроорганізмами. До таких захворювань належать кандидоз, криптококоз, пітіріаз.
Источник